Переводчик

пятница, 25 марта 2016 г.


Міжнародний день театру

“Весь мир – театр.

В нем женщины, мужчины – все актеры.

Судьба рисует бытия узоры

И каждый не одну играет роль.

Сегодня нищий – завтра стал король!”

Уильям Шекспир


27 березня весь світ відзначає Міжнародний день театру. Цей день став справжнім святом не тільки для акторів сцени, але й для мільйонів глядачів. Міжнародний день театру відзначається щорічно з 1962 року. Започаткований у Відні на 9-му конгресі Міжнародного інституту театру (МІТ) при ЮНЕСКО в 1961 році. Згадка про перший театральний досвід датується 2500 роком до нашої ери. Перша театральна гра відбулася в Єгипті. Перший театр був створений в Греції ще у V столітті до н.е. Походження грецького театру пов'язане зі святами на честь бога виноградарства Діоніса. Учасники процесій зображали свиту Діоніса і, надягаючи козячі шкури, співали і танцювали слово « трагедія» в перекладі з грецької - « гімн козлів».У давній Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. В X столітті з’ являються зачатки Європейського театру. Витоки театру — у народній творчості: від обрядів та ігор люди перейшли до уявлень. Учасники їх почали ділитися на артистів і глядачів. Щодо українського театру, то з ХІ століття відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (ХІ століття). У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи — мандрів театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. У Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, в Полтаві — в 1810. Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру - драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька. 

Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка—провідна театральна сцена міста і Чернігівської області. Один із найстаріших в Україні серед обласних театрів, з числа створених у 1920-ті роки. Музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка засновано в травні 1926 року внаслідок реорганізації робітничого драматичного гуртка при Єлисаветградському (нині Кіровоград) машинобудівному заводі «Червона зірка» із залученням кількох професійних акторів. Очолював цей робітничо-селянський український пересувний драматичний театр імені Т. Г. Шевченка (таку назву театр отримав від першого дня свого заснування) відомий на той час актор і режисер Леонід Предславич. Відкривався театр виставою «Наталка Полтавка» Івана Котляревського. У репертуарі перших років були такі вистави: «Гайдамаки» Тараса Шевченка, «Суєта» Івана Карпенка-Карого, «Мірандоліна» Карло Гольдоні, «Живий труп» Льва Толстого та інші.
У Чернігові на базі драмтеатру відбувається традиційний Міжнародний фестиваль «Слов'янські театральні зустрічі», (заснований у 1990 році з ініціативи колишнього директора театру, заслуженого працівника культури України Олени Павлівни Латиш). Співзасновниками цього фестивалю були директори Заслуженого колективу Республіки Білорусь Гомельського обласного драматичного театру Валентина Георгіївна Роговська і Ордена Трудового Червоного Прапора Брянського театру драми імені О.К. Толстого Володимир Андрійович Макаров. Спочатку творчі колективи са́ме цих театрів і були постійними учасниками чернігівського фестивалю, згодом заснувавши у своїх містах театральні фестивалі з такою ж назвою. Починаючи з 1994 року Чернігівський театр постійно запрошується до участі в традиційних фестивалях «Слов’янські театральні зустрічі», які щороку проводяться у Брянську і Гомелі.
Пізніше до складу учасників Чернігівського фестивалю долучилися театральні колективи з інших міст України. Починаючи з 2001 року, коли фестиваль отримав статус Міжнародного, до участі в ньому запрошуються театральні колективи з усієї України, Білорусі, Польщі, Росії, слов’яномовні прибалтійські театри. У березні 2016 року в Чернігові проводиться ХХІV Міжнародний фестиваль «Слов’янські театральні зустрічі», присвячений 90-й річниці утворення Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка.
 Театр завжди мав виключно етичне і художнє значення, сприяв формуванню естетичного смаку та розширенню кругозору. Не зважаючи на те, чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося грацією артистів балету або стежимо за майстерною грою драматичних акторів, – ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.

Запрошуємо переглянути виставку книг з історії розвитку театрального мистецтва, відомості про найвидатніших корифеїв театральної сцени та літературу про різноманітні театри світу.



Комментариев нет:

Отправить комментарий